Il n’y a pas de règle claire pour prononcer ou non la consonne finale d’un mot en français.
On ne prononce pas le « r » dans la finale « er », comme « loyer », « garder », mais on le prononce pour le mot « mer » et les verbes terminés par « -ir » à l’infinitif, « dormir », « sortir ».En général, on ne prononce pas la consonne finale des mots terminés par « d », « p », « s », « t ». Mémorisez le mot « DePoSiTo » qui contient ces consonnes. On prononce la consonne finale d’un adjectif devant une voyelle. C’est la liaison :La prononciation du « s » final de « plus »On ne prononce pas le « s » final de « plus » : - devant un mot qui commence par une consonne : | Ce logement est plus [ply] petit. |
- dans l'expression « ne... plus » : | Ce logement n’est plus [ply] à louer. |
On prononce le « s » final de « plus » :- devant un mot qui commence par une voyelle : | Ce logement est plus [plyz] original. |
- dans l’expression « plus de » : | Ce logement a plus [plys] de pièces. |
- dans le « plus » mathématique (+). On prononce [s] devant consonne et [z] devant voyelle. | Il faut un bureau plus [plys] deux chambres. |
| Ce logement compte deux pièces plus [plyz] une. |
Plus. Вимовляємо як «плю» чи «плюс»?
Вимова цього слова і справді трохи заплутана і викликає багато проблем у тих, хто вивчає французьку.
Зараз у цьому розберемося!
Вимова plus залежить від його значення.
ОТЖЕ, ВИМОВЛЯЄМО PLUS ЯК «ПЛЮС» У ТАКИХ ВИПАДКАХ:
1. Якщо plus також вживається у порівняннях із значенням «більше»:
J’ai plus de travail que toi. – У мене більше роботи, ніж у тебе.
J'en sais plus que toi. – Я про це знаю більше, ніж ти.
2. Якщо plus вжито наприкінці речення:
J’en veux plus. – Я хочу цього ще (=більше).
3. Якщо plus вживається як іменник у значенні «плюс».
C'est un gros plus pour ta carrière. - Це великий плюс для твоєї кар'єри.
Deux plus deux font quatre. – Два плюс два дорівнює 4.
4. В усталених виразах:
5. Якщо plus вживається у конструкції «Чим більше …, тим більше ….»
Plus vous étudiez, plus vous oubliez. – Чим більше ми вчимо, тим більше ми забуваємо.
ВИМОВЛЯЄМО PLUS ЯК «ПЛЮ» У ТАКИХ ВИПАДКАХ:
1. Якщо plus вживається у ступенях порівняння прикметників та прислівників із значенням «більш» або, в парі з означеним артиклем, - «найбільш»:
L’éléphant est plus gros que le cheval. – Слон більший від коня.
Marc est le plus intelligent de nous. – Марк серед нас найрозумніший (найбільш розумний).
Je cours plus vite que toi. - Я бігаю швидше за тебе.
В цьому випадку plus вимовляється як «плю». Проте, якщо воно стоїть перед словом, що починається з голосного, то з’являється зв’язування, як у вищенаведеному прикладі (plus intelligent). Тоді plus буде вимовлятися як «плюз» (не даю повну вимову цього словосполучення українськими буквами, бо українські букви не можуть передати французькі носові звуки.)
2. Якщо plus вживається у порівняннях із значенням «більше», але при цьому наше речення заперечне:
Tu n’as pas plus de travail que moi. – В тебе не більше роботи, ніж у мене.
Будьте уважні з цим випадком: у подібних стверджувальних реченнях вимовляємо plus як «плюс» (дивись пункт 1 розділу «Вимовляємо plus як «плю»), а в заперечних – як «плю».
